За що не можна відраховувати: Конституційний Суд України уточнив межі відповідальності студентів.

11 березня 2026 року Перший сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення щодо конституційної скарги Володимира Падєріна. Він оскаржував відповідність Конституції України пункту 5 частини першої статті 46 Закону України «Про вищу освіту». Ця норма дозволяє відрахування студента через невиконання умов договору (контракту) із закладом вищої освіти або особою, яка фінансує навчання.

Приводом для звернення стало відрахування студента Національного авіаційного університету за порушення правил внутрішнього розпорядку та проживання в гуртожитку. Заявник стверджував, що застосування цієї норми фактично прирівняло його до відповідальності за дії, які законодавчо не визначені як правопорушення, що, на його думку, порушує статтю 58 Конституції України.

Розглянувши справу, Конституційний Суд дійшов висновку, що відносини між університетом і студентом мають «гібридний» характер: вони поєднують публічно-правовий аспект (реалізація конституційного права на освіту) та приватно-правовий (договір про надання послуг).

Природа відносин «студент — заклад освіти»

Договір про навчання є різновидом споживчого договору, у якому студент виступає вразливішою стороною, а ЗВО — виконавцем послуг. Суд наголосив, що пункт 5 частини першої статті 46 Закону стосується винятково договору про оплату освітніх послуг. Тому відрахування на підставі цієї норми можливе лише через порушення фінансових зобов'язань (наприклад, несплату за навчання). Умови договору не можуть бути автоматичними чи непропорційними — вони мають враховувати конкретні обставини й не покладати на студента відповідальність без урахування причин невиконання зобов'язань.

Дисциплінарна відповідальність і проживання в гуртожитку

Суд надав чітке роз'яснення:

• Дисциплінарна відповідальність (догана, звільнення) застосовується лише в межах трудових відносин або державної служби. Навчання не є трудовою діяльністю, тому студент не може бути суб'єктом дисциплінарної відповідальності.

• Порушення правил проживання регулюється житловим законодавством і не може бути підставою для припинення освітньої послуги чи обмеження конституційного права на освіту.

• Відрахування як санкція допустиме лише в разі порушення академічної доброчесності або невиконання навчального плану.

Конституційний Суд України визнав пункт 5 частини першої статті 46 Закону України «Про вищу освіту» таким, що відповідає Конституції України. Однак він констатував, що тлумачення цієї норми судами загальної юрисдикції, яке допускає відрахування за нефінансові чи неакадемічні порушення, є неконституційним. Розширення вимог до студента, не пов'язаних із результатами навчання, не може бути законною підставою для відрахування.